Леся Ясюра

Книжку "Дорослі діти емоційно незрілих батьків" спрагло проковтнула. Знаю, що точно повертатимуся до неї, бо знайшла багато ключових відповідей для себе. Це глибоко осмислене моє життя... Разом з тим, що це видання допомагає розкласти на полиці зранений досвід дитинства, воно є дороговказом, як правильно будувати стосунки із своїми дітьми. Бо найбільше бажання, щоб вони були емоційно здоровими дітьми емоційно зрілих батьків. Заради цього неустанно працюю над своїм духовним розвитком. А вам щиро дякую за допомогу у цій праці!

Оксана Лазаренко

Книга - просто скарб для дітей емоційно незрілих батьків. Завдяки їй я знайшла багато відповідей на безліч своїх питань. Чекаю з нетерпінням на інші книги вашого видавництва. Ваша робота безцінна, дякую!!

Юлія Росоха

Одна з найкорисніших книг з психології, які я читала в своєму житті.

Ця книжка про нас і наших батьків, а ще про наших дітей. З нею ви не лише зрозумієте деякі особливості поведінки батьків, свої особисті травми, а й зрозумієте як не треба (чи навпаки, як треба) виховувати власних дітей.

В ній описано стільки ситуацій і подано таку кількість корисної інформації, що я навіть не знаю як адекватно вам розказати про цю книжку. Це нонфікшн без жодної краплі води, де авторка не лише теоретик, а й практик. Матеріал подано доступною мовою з численними прикладами із життя, з вправами для читачів та порадами як варто діяти в тій чи іншій ситуації.

Алла Заяць

Давно я не читала такого простого та зрозумілого опису, такої надскладної теми, як емоційна незрілість. Не зважаючи, що книга переважно описує дитячо-батьківські стосунки, я її раджу прочитати абсолютно усім. Аби краще та глибше зрозуміти поняття емоційної незрілості, усвідомити причини його появи та головне, книга вам чітко надасть відповіді, як з такими людьми взаємодіяти. Бо зазвичай, це наше найближче оточення.

Дарія Лозовик

Не брехатиму, що «…прочитала її на одному подиху!». Це було б, як мінімум, дивно. Книга «завантажила» мене дуже по-дорослому. На це слід було сподіватися вже від моменту прочитання назви. Я споживала її розлого, по кілька хвилин туплячи після кожної пари-трійки сторінок, прислухаючись до, хто б подумав у нон-фікшні, але – емоцій, які викликали у мене щедро наведені у тексті історії.
Найголовніше, що зробила зі мною ця книга – вона дала мені погруповані способи поводження у соціумі і з собою, які наближають до емоційної зрілості.
Окреме величезне дякую за чудовий переклад українською, за яким моя філологічна прискіплива душа відпочила і розслабилася.